Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/11414/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача - Грищенко О.Р. дов. № 03/2014 від 31 березня 2014 року, відповідача - Чернецького В.Г. дов. № Д14/000/2 від 2 січня 2014 року та Шепеля В.Г. дов. № Д14/000/1 від 2 січня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" до ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ТОВ "Сервісно-будівельна компанія "СІЕНДЖІ" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за Генеральним договором № 003-08-25 від 5 травня 2008 року в загальній сумі 8088702 гривні 01 коп., а саме: 6652160 гривень 61 коп. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 902178 гривень 28 коп. неустойки та 534363 гривень 12 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не виконав договірні зобов'язання у встановлені строки, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути суму авансу, перераховану позивачем на виконання договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року - без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Сервісно-будівельна компанія "СІЕНДЖІ" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що судами помилково не застосовано ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки факт укладення додаткових угод від 5 травня 2008 року та 31 грудня 2008 року встановлено під час розгляду інших справ, у зв'язку з чим допущено порушення ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зазначає, що суди не з'ясували характер спірних правовідносин і помилково не застосували норми, які їх регулюють, а саме: ст. ст. 837, 901 Цивільного кодексу України.

На його думку, право кожної із сторін даного спору на дострокове розірвання договору визначено його умовами та відповідає вимогам норм ст.ст. 214, 525, 526, 615, ч. 3 ст. 651, ч. ч. 2-4 ст. 849, ст. 907 Цивільного кодексу України у сукупності.

Вказує на те, що вимога про повернення авансового платежу грунтується на умовах укладеного сторонами договору та нормах чинного законодавства, а саме, ч. 4 ст. 653, ст. 1212 Цивільного кодексу України, які суд помилково не застосував до спірних правовідносин.

Стверджує, що суд також помилково не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 231 ч.4, 232 ч.6 та ст.ст. 530, 625 ч.2 ЦК України щодо строку та наслідків прострочення виконання зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є відповідно розірваним або зміненим у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України, за якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 травня 2008 року між ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" та ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" укладено генеральний договір № 003-08-25, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався: виконати за замовленням позивача підготовчі роботи з проектування оптимальної схеми розміщення мережі автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, на умовах, передбачених додатком №1 до цього договору; систематизувати та передати позивачу динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, кількість транспортних засобів та ін.) на будь-якій автомобільній газонаповнювальній компресорній станції, експлуатація якої була розпочата у 2008 році, на умовах, передбачених додатком № 2 до цього договору; передати позивачу власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком № 3 до цього договору; передати позивачу права інтелектуальної власності на належні їй торгівельні марки (бренди) "ІТЕРА" на умовах окремого ліцензійного договору, який є додатком № 4 до цього договору; надати позивачу рекламні послуги на умовах окремого договору, який є додатком № 5 до цього договору; надати позивачу агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком № 6 до цього договору (п. 2.1 договору).

За п. 2.3 договору ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" зобов'язалось прийняти та оплатити роботи та послуги ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна".

Відповідно до п. 4.7 укладеного між сторонами правочину загальна вартість цього договору становить 5 442 500 гривень, крім того, податок на додану вартість - 1 088 500 гривень, а разом з податком на додану вартість - 6531000 гривень.

Пунктом 4.11 договору сторони погодили, що протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 1 250 000 гривень, крім того, податок на додану вартість у сумі 250 000 гривень, а разом з податком на додану вартість - 1500000 гривень.

За змістом п. 6.4 договору якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений договором строк, ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" призначає ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" строк для усунення недоліків, а в разі невиконання ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" цієї вимоги може відмовитися від договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків.

У разі дострокового розірвання договору з підстав, передбачених вказаним пунктом договору, розмір оплати робіт, фактично виконаних ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" до моменту розірвання договору, визначається за погодженням сторін в залежності від можливості використання ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" частково виконаних робіт за призначенням (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 7.11 договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судами встановлено, що на виконання умов генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року позивачем в період з травня по серпень 2008 року сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 6 531 000 гривень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.

Листом № 04/10-18 від 2 червня 2010 року ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" звернулось до ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" з повідомленням про односторонню відмову від договору в порядку, передбаченому додатковою угодою від 5 травня 2008 року до генерального договору.

Листом № 04/10-17 від 2 червня 2010 року позивачем було заявлено вимогу про повернення сплачених грошових коштів у сумі 6 531 000 гривень, яку відповідачем задоволено не було.

Звертаючись з позовом, ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" послалось на те, що відповідно до положень генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року з урахуванням додаткової угоди від 5 травня 2008 року передбачено односторонню відмову від договору, повернення усього набутого за договором та нарахування неустойки.

Відповідно до п.7.10 генерального договору всі доповнення та зміни до нього дійсні тільки в тому разі, коли вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем до позову додано копію додаткової угоди від 5 травня 2008 року, що виготовлена не з оригіналу документу, а з його нотаріально посвідченої копії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 9 липня 2013 року позивача зобов'язано надати суду оригінал генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року з усіма додатковими угодами до нього та додатками для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 9 липня 2013 року, від 23 липня 2013 року позивача зобов'язано представити оригінали додаткових угод від 5 травня 2008 року та від 31 грудня 2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року.

Позивачем не виконано вимоги зазначених ухвал суду, оригінали витребуваних документів судам не представлено.

За листами ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" № 1/10-116 від 3 червня 2010 року та № 1/10-130 від 22 червня 2010 року відповідач вимагав надати йому примірник додаткової угоди від 5 травня 2008 року.

Також встановлено, що 4 лютого 2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві було винесено постанову про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття об'єднаної справи до свого провадження, в якій зазначено, що з метою заволодіння чужим майном, а саме, коштами ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна", шляхом обману невстановлені слідством особи з числа посадових осіб ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" підробили додаткову угоду від 5 травня 2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року (про особливі умови виконання), укладеного ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" та ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" з завідомо неправдивими даними.

Судами встановлено, що генеральною угодою № 003-08-25 від 5 травня 2008 року передбачений інший порядок та умови її розірвання ніж той, що зазначений в додатковій угоді від 5 травня 2008 року, на яку посилається відповідач.

Вирішуючи спір, суд взяв до уваги пункт 6.4 договору про дострокове його розірвання в односторонньому порядку та встановив, що договір не розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з невиконанням домовленості сторін щодо порядку його розірвання, викладеної в зазначеному пункті.

За таких обставин суд вірно застосував до спірних правовідносин ст. 173 ГК України, ст.ст. 6, 11, 509, 626, 627, 651, 653 ч.ч. 1-4 ЦК України і прийшов до юридично правильного висновку, що у відповідача не виник обов'язок з повернення коштів, одержаних за цим договором від позивача.

Суди попередніх інстанцій повно встановили всі суттєві для справи обставини, перевірили всі доводи сторін, дослідили та оцінили всі надані сторонами докази.

За таких обставин судові рішення законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Доводи заявника касаційної скарги свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Так, заявник касаційної скарги посилається на порушення судом процесуальних норм, які регулюють порядок збору та оцінки доказів, наполягаючи на тому, що суд був зобов'язаний керуватися умовами одностороннього розірвання договору, викладеними в додатковій угоді від 5 травня 2008 року.

Однак, це твердження спростовується змістом судових рішень, з яких вбачається, що суди попередніх інстанцій ґрунтовно дослідили питання укладення додаткової угоди від 5 травня 2008 року, з'ясували, що відповідач з самого початку послідовно заперечував факт її укладення, звернувся до правоохоронних органів із заявою про її підробку; дослідили журнал реєстрації угод відповідача, з якого встановили, що додаткова угода від 5 травня 2008 року в ньому не зареєстрована, а суду надана лише її ксерокопія з начебто нотаріально завіреної копії.

Крім того, суди дослідили, оцінили та не взяли до уваги як таку, що її зроблено зацікавленою особою, заяву колишнього директора ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" від 19 лютого 2013 року ОСОБА_7, в якій зазначено, що перебуваючи у 2008 році на посаді генерального директора ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" та діючи у межах наданих йому статутом підприємства повноважень, ним було укладено (власноручно здійснено підписання від імені ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна") цивільно-правові угоди з ТОВ "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ", у тому числі і додаткову угоду від 5 травня 2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 5 травня 2008 року.

Також суди перевірили твердження позивача щодо встановлення в інших судових справах преюдиціального для даної справи факту укладення додаткової угоди та встановили, що судових рішеннях, на які посилається заявник як на такі, що містять преюдицію щодо даної справи, факт укладення між сторонами 5 травня 2008 року додаткової угоди не встановлено, дані рішення містять у вказаному контексті лише оціночні судження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дотрималися вимог ст. ст. 32 - 36 ГПК України, а твердження касаційної скарги про порушення судом норм ст. 124 Конституції України, ст. 35 ГПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» спростовуються матеріалами справи.

Оскільки судом встановлено, що дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, відповідно до його умов, не відбулося, не знайшли свого підтвердження в судовому зсіданні і доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм права щодо наслідків розірвання договору в односторонньому порядку та повернення безпідставно придбаного майна, а саме: ст.ст. 231 ч.4, 232 ч.6 ГК України та ст.ст. 214, 525, 526, 615, ч. 3 ст. 651, 653 ч. 4, 837, ч. ч. 2-4 ст. 849, 901, 907, 1212 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Губенко

Л. Іванова